Твої очи сині мов волошки,
І рум’янець літа на щоці
Ти немовби річка в повінь
Налетів і вмить проснулись всі.
І коли твої злітали руки,
Й загорялись іскорки в очах,
То були найкращії хвилини ,
Коли в пісні ти злітав мов птах,
Миловались ми усі тобою,
І кохали ,кожний у душі,
Ти єднав усіх одним ,собою,
Тим багатим подихом душі.
Залишився нам один лиш спомин ,
Тих очей волошок на лиці,
Ти мов вітер пісень повен ,
І рум’янець літа _ на щоці.