babulya, 84 - 22 октября 2011 00:16

Пам'ятаю вже колись розповідала, але не широкій аудиторії...
Є в мене один товариш, який ну дуже полюбляє кладовища, він так і каже:
- розумієш, я приходжу туди відпочити від метушні живих, йду до тихого і заспокійливого світу мертвих, щоб на декілька годин зануритись в абсолютну тишу, відчути ні з чим незрівнянну енергетику та душевний спокій а потім повернутись до буденного з такою, якоюсь, дивакуватою легкістю та справжнім умиротворенням..

Це було декілька років тому, на той час я не дуже розуміла про що він мені говорить, і взагалі, ну як таке може казати молода при ясному розумі людина...

..та все ж таки потрапивши на Личаківське кладовище мене пройняло, я там блукала наче заворожена.. незгодна лиш в одному, зовсім там не так і тихо, мертві теж розмовляють але не так голосно як живі, хіба що це не кожен чує, чи просто не хоче зізнатися в цьому, не хоче розповідати про побачене чи почуте ...