Rina, 52 - 25 апреля 2008 13:25

[SIZE=-1][COLOR=darkblue][FONT=Times][I]Сегодня, пытаясь навести порядок в старых файлах, наткнулась на стихотворение, которое когда-то давно пришло мне от неизвестного отправителя. Тогда оно произвело на меня такое впечатление, что я даже попыталась перевести его, чтобы люди, не знающие английского языка, тоже могли оценить его глубину. Только сейчас я поняла, что переведя его, я так никому его и не дала почитать...
Как жаль, что наши хорошие порывы зачастую остаются нереализованными. А мы этого даже не замечаем, несясь по волнам нашей бешеной жизни...[/I][/FONT][/COLOR][/SIZE]

[B]Lord Forgive Me![/B]
Today, upon a bus, I saw a girl with golden hair
I looked at her and sighed and wished I was as fair.
When suddenly she rose to leave,
I saw her hobble down the aisle.
She had one leg and used a crutch
But as she passed, she passed a smile.
Oh, God, forgive me when I whine
I have 2 legs, the world is mine.
~~~
I stopped to buy some candy
The lad who sold it had such charm
I talked with him a while, he seemed so very glad
If I were late, it'd do no harm.
And as I left, he said to me,
"I thank you, you've been so kind.
It's nice to talk with folks like you.
You see," he said, "I'm blind."
Oh, God, forgive me when I whine.
I have 2 eyes, the world is mine.
~~~
Later while walking down the street,
I saw a child with eyes of blue
He stood and watched the others play
He did not know what to do.
I stopped a moment and then I said,
"Why don't you join the others, dear?"
He looked ahead without a word.
And then I knew, he couldn't hear.
Oh, God, forgive me when I whine.
I have 2 ears, the world is mine.
~~~
With feet to take me where I'd go.
With eyes to see the sunset's glow.
With ears to hear what I would know.
Oh, God, forgive me when I whine.
I've been blessed indeed, the world is mine.

[SIZE=-1][COLOR=darkblue][FONT=Times][I][B]Господь, прости мені![/B]
Сьогодні у автобусі я бачив дівчину з волоссям золотим.
Поглянув я на неї і зітхнув, аби ж я був таким же чепурним.
Коли ж вона устала, щоб іти,
Побачив, що вона кульгає:
Вона на милицях іде, бо лівої ноги не має,
Але проходячи вперед, вона так посмішкою й сяє.
Господь, прости мені, коли прошу я: “Пожалій!”,
У мене - дві ноги, і всесвіт - мій.

Я зупинився, щоб купити пиріжків,
І продавець там був такий приємний,
Що вирішив я побалакать з ним,
Бо не спішив. Він так зрадів.
Коли ж я йшов, то він сказав мені:
“Вам дякую, що Ви були ласкаві.
Ви так поводитесь, немовби й не чужий,
Бо бачите, - сказав він, - я сліпий.”
Господь, прости мені, коли прошу я: “Пожалій!”,
У мене є два ока, всесвіт - мій.

Пізніше вулицею йшов я.
Побачив я блакитнооке там дитя.
Воно стояло осторонь й дивилося, як грають діти,
Так, нібито й не знало, що робити.
На мить я зупинився і сказав:
“Чому ж це ти не граєшся із ними?”
Дитя лиш дивиться й не реагує,
Тоді я зрозумів – воно не чує.
Господь, прости мені, коли прошу я: “Пожалій!”,
У мене є два вуха, всесвіт - мій.

У мене ноги є, аби іти, куди я хочу,
У мене очі є, щоб сонце бачить після ночі,
У мене вуха є, щоб чуть як вітерець шепоче.
Господь, прости мені, коли прошу я: “Пожалій!”,
Благословенний я, і всесвіт - мій.[/I][/FONT][/COLOR][/SIZE]

• 
• 
•