ТАВІ, 60 - 6 июля 2008 12:20

[SIZE=+1]Интернет Знайомства. Правда та Брехня. [/SIZE]

Знаєте, вирішила написати таку статтю тому, що думаю, що такі речі актуальні не лише для мене, а й для Вас.

Інтернет знайомства - це вже, як нова генерація нового суспільства, яке таким чином намагається позбавитися багатьох незручностей, оминаючи свої фобії та страхи!!!

Час – дивна штука. І витрачати його можна дуже різними способами та на різні речі. Працюючи на фірмі, де на робочому місці є точка доступу до нету(інтернету), само собою виходить, що вільного часу не вистачає на те щоб зайнятися чимось серйозним, але чогось цікавого не вистачає – тому єдиний варіант – Інтернет,Інтернет і ще раз Інтернет!!!
Для кожного це свої індивідуальні речі – сайти, icq, ігри…
Але основна частина всієї маси проводить час у вирі знайомств по Інтернету: чи то на сайтах знайомств, чи то в асі, або ж обидва варіанти разом узяті. І що цікаво – люди змінюються під впливом цих двох речей!!!
Не назавжди – на той період доки вони там!

Комусь не вистачає мужності в реальному житті – в Інтернеті вона в нього є, навіть, понад міру. Хтось в реальному житті боїться своїх фантазій і думок – тут він їх не боїться – навіть більше – підносить їх понад все…

Дивно і трохи мені не по собі. Спілкування в такому обсязі, який дозволяє Інтернет, - це дуже добре… але чи за всім цим стоїть правда???

Як розказувала мені моя знайома з одного сайту, більша частина її знайомих з якими вона вільно спілкується в Інтернеті і довіряє їм – це люди з якими вона познайомилась в реальному житті, а вже потім це перенеслося в Інтернет. Більшість її партнерів по сексу прийшло також з реального світу, а не з Інтернету. Друзі, коханці, знайомі, колеги – це все реальність. А що ж ти тоді робиш в Інтернеті? - запитала я в неї.

Відповідь дослівно не передам, але суть досить таки незрозуміла.
Вона там живе іншим життям з тими людьми яких вона не знає – з усіма крім тих людей які є в її реальному світі. Вона трахається віртуально з віртуальними партнерами, вона спілкується з віртуальними співрозмовниками про Ніцше і Канта, вона обмінюється інтимними фото за для взаємної мастурбації, вона любить віртуально віртуальних чоловіків віртуальним коханням, вона іноді зустрічається з віртуальними людьми з Інтернету чи то за для сексу чи то заради простого знайомства, але одразу після цього такі люди втрачають свою віртуальність і віртуальний інтерес її до себе. Це не погано, але це вже не «те». Це вже інше. Тепер вони стають такими ж самими звичайними для неї як і всі ті хто живе в її реальності, а не віртуальності.

Чесно кажучи, по її словах якщо при віртуальному сексі вона може отримувати такі сильні феєричні оргазми з тими чи іншими людьми, то цього відтворити в реальності Нереально!!! Можливо хтось заперечить але , ті речі , про які вона мені розповідала мене вводили в стан трансу…
Я не зовсім все розуміла…
Одним словом у людини, яка щойно перейшла з її віртуального світу в реальний, набагато менше шансів стати кимось справді цінним – коханцем, другом, коханням.

Так вже сталося, як писали в журналі «Фокус», що в нас люди живуть не по достатку своєму, ніби на пару десятків кроків поперед себе і своїх реальних можливостей. Інтернет – тут ,як ніхто, відчиняє привітно двері такому принципу життя.

Вона не принцеса, вона не красуня, вона не зовсім розумна – але має фотоапарат(вміє працювати в фотошопі), гарну фігуру, вільний час і не дуже цікаве життя. Вона фотографується і пише в анкеті – Ищу интересного самодостаточного молодого человека, который любит ни в чем себе не отказивать, как и я!!!

Просто смішно особливо тоді коли на фото або якась заморська модель, ясен пень, що збігу із реальною зовнішністю «нуль», або щось незрозуміле, а гірше – коли зрозуміло що, та не ясно звідки воно вилізло.

Я не намагаюсь образити когось, але так воно виглядає не лише для мене однієї.

Важко зрозуміти мотивації тих ,хто в своїх вимогах до майбутнього супутника виставляють такий собі реферат, якщо не наукову роботу з цілою купою пунктів тоді як, в свою чергу не відповідають самі й третині тих вимог.

Як можна вимагати від людини того чого ти сам не в силі дати? Якщо ти не можеш того дати ,то ніхто й не в силі тебе по праву оцінити.

А не може оцінити, то нічого гарного з того й не вийде. В принципі, правда є у вислові, що говорить про те, що доки ти сам себе не полюбиш, ніхто не зможе тебе полюбити , але ж є міри, планки, рівні нормальної любові до себе.

• 
• 
•