Що виходить добре в перший раз?
Вчорашня тема про перші рази мене надихнула на роздуми: а що взагалі виходить добре з першого разу?
У мене в житті така закономірність: що зразу виходить, потім йде довго і вимучено, а часто після першого разу вже нічого не виходить.
Скажімо, в школі якось заставили нас кидати тенісні м"ячики. Був тоді такий вид маразму, а може й тепер є. Я кидати не вміла, взяла той м"яч - і він полетів далеко-далеко. Вчитель фізкультури, окрилений моїм успіхом, вирішив поліпшити результат і почав мене вчити кидати м"ячики. Так тренував, як стати, як розмахнутись...Я все слухняно повторювала, а м"ячики далі кількох метрів не літали.
Ця історія повторювалась ще на кількох уроках фізкультури, і на різних спортивних секціях. Після того, як мене "навчили "лазити по канату, я взагалі перестала розуміти, як це робити!
А тренер з легкої атлетики? Він кричав, оце техніка, коли побачив як я біжу з бар"єрами.Теж вирішив мене навчити, як правильно ноги ставити...Даремно він це робив...
А той,хто вчив нас військовій підготовці? Що стало з його обличчям, коли взявши в руки якусь там гвинтівку, я одразу поцілила двічі в десятку(так це називається?)Людоньки, він прочитав мені велику лекцію, куди треба цілитись. Чомусь повторював:цілитись треба під чорне. Я цілилась,хоча досі не розумію, чому цілитись треба під мішень? Ви вже зрозуміли, що снайпера з мене не вийшло.
Оце перечитала написане і думаю, а як я школу закінчила з такою феноменальною здатністю до навчання?
Хвалити Бога, що читати я навчилась до школи і сама, а то.... не змогла б зараз нічого написати... і ви нічого не прочитали б...