ameli, 43 - 29 января 2009 00:33

Ітак, сиджу.

сиджу я перед компом.

з робити ось. втомилась. ниють пломби.

вже тиждень як нетрахана ніким.

і ніфіга не гріє окрім рим.

(а шо робить, як в еру інтернета,

я виросла намаханим поетом?)

отож, сиджу. читаю. рефлексую.

цей – повний лох. а цей – нічьо, римує.

(винце, аромапалки, полумрак)

о, ще стіхо, о ще одне, ооооо, тааааак…

російські… українські… тупо брєд…

піши ісчьо! дай два, о, мій і-нет!

вже вся горю, несіть відро з піском!

ще текст – й залишу комєнт кип’ятком!

і всьо. здаюсь…

пускаю пальці в хід.

погладжую, постукую, подряпую…

і сльози з нічника на клаву капають…

я тану, тану, тану, наче лід!

Мольфарка, Юля, Ніка, Амелі…

і вказівним, й середнім, і мізинцем!

а шо іще потрібно бідній жінці?

мій мосх – це ж зона мегаерогєнна…

і ще… отак… ага… ого!... сильніше!!

вже дві руки!

вже в хід пішла і миша!

……

(збірний образ тупо корчить в конвульсіях екстазу)

пля…

як же я друкую афігєнно!..

(с)Ника, моя любоффь