Оля, 43 - 15 февраля 2009 12:49

p.s.
... я хотіла віддати тобі усе це … але тобі цього напевне не потрібно … за гарними словами знову ховалася маска … і … жорстока правда …

... ти не уявляєш, як я хотіла почути твій голос … твої слова … як я чекала твого дзвінка … і, можливо, чекаю й досі … на мить мені здалось, що я б набрала твій номер і задзвонила … але … не зробила цього … написала смс … але так і не відправила … не змогла … не наважилась … ти кажеш «довірся мені» … а знаєш я «довірила тобі» … я повірила тобі … але скажи … навіщо будувати мости й проходячи, безжально їх топтати, навіщо вірити, навіщо довіряти, навіщо бути поруч …і кохати... ? … навіщо будувати, коли ти добре знаєш, що доведеться руйнувати … навіщо вихваляти, навіщо обіцяти, навіщо щось казати й почувати … навіщо це робити, коли ти точно знаєш , що скоро ти захочеш це все вбити!!! … сказати, цього ж не було … це твоя вигадка … навіщо прокладаєш стежку в серце, тихенько підкрадаєшся й захоплюєш його, коли ти хочеш не його лиш одного …але вбити почуття - це біль, та ти цього не знаєш … ти мовчиш... і слухаєш моє мовчання, ти мовчиш ... та чи хочеш щось сказати? … ти мовчиш … можливо й будеш так мовчати ... а я … я ... житиму далі … розпочинатиму знову все з самого початку … з сльозами в оченятах ... і пусткою у серці ... але …

але ... цей танець свого життя ... я хотіла танцювати з ТОБОЮ ...

• 
• 
•