Панаёт, 61 - 20 февраля 2009 12:38

Навіщо ти прийшла мені у сні,
Як тліло вже за вікнами світання?!
Як перши квіти з сонцем на весні,
Я перше, ніжне і святе кохання!

Навіщо ти прийшла у сні в той час,
Коли на небі гасли вже всі зірки
І тільки промінь однієї не погас,
Жаданний, як життя солодко-гірке?!

Прокинутись від сну примусив він,
Але представ яскравішим від сну,
Неначе першого вина бокала дзвін
Він кольорами нагадав мені весну.

Він сколихнув в моєму серці хвилі,
Затьмарив блиск собою усіх зірок!
У несподіваному сяйвом божевіллі
Назавжди виніс промінь мені вирок...

Нехай горить його вогонь на небосхилі,
Мов загадкова вічно моя мрія,
Що не дає заснути в серці хвилі!
[COLOR=red][SIZE=+1]Навищо[/SIZE][/COLOR]
ти прийшла у сні,
[COLOR=red][SIZE=+1]Мария?!...[/SIZE] [/COLOR]

• 
• 
•