Пэква, 57 - 18 марта 2009 15:01

[COLOR=darkblue] Синє поле, чорна скрипка Стуса,
Пастернака біла заметіль…
Дякую, о Боже, за спокусу
Фарбувати власну березіль.

У Рембо зеленого абсенту
Попрошу, і чорних шовковиць
Зачерпну і заберу в оренду
Із віршів у вірші силоміць.

Знов прийшли – не вперше і не вдруге
Просто просочились у вікно
Бродського нічні бузкові смуги
І його сапфірове вино.

Я пила з Франкової криниці,
Там були зелені явори,
І листи криваві на осиці
Процідили промені зорі.

У холодній кам’яній темниці
Я пізнала біль і спрагу слів –
Від Гюго похмурі таємниці
І багряні прірви почуттів.

Зупинились назавжди куранти,
І не чути Елюара флейт,
В’януть білі Лесині троянди
І Рембо сріблястий очерет.

Я візьму перлин рожево-сірих
У Верлена млосних вечорів,
І буття незаповненні діри
Замалюю фарбами з дарів.

Ви не вірте цій печальній тиші,
Божий знак не зтанув і не зник,
Бо Андрій Самойлович залишив
Нам на щастя вишитий рушник.

Олеся [/COLOR]

• 
• 
•