sekleta, 55 - 30 марта 2009 00:44

Повернулась з подорожі. Тиждень в Чехії. Вулиці, забиті туристами. Специфічна кухня (як це можна їсти?) І постійне відчуття ,що знаходишся в середині театральних декорацій. Не гріє.

Блукаєш середньовічним містом. Наліво - середньовіччя. Направо - теж. Годинник з фігурками, гаряче вино у вуличній кав"ярні. Все це вже було, в іншому місті, в іншій країні, але таке ж саме.

Празький туризм жахливо комерціоналізований. Ужасно, як кажуть чехи. За три дні не знайшла нічого, за що зачепилось би око, чи що потішило б душу. Не було власників піцерії, з якими б ми розмовляли б про Кличків, як колись у Берліні. Чи милої офіціантки, яка радила особливу каву (як в Угорщині). І адміністратор у готелі нічого не запитував про наш парламент (як то було у Кракові).

Туристів у Празі стільки, що вони перестали бути людьми. Вони - туристи. А ті, хто працює в туристичному бізнесі - теж втратили людські ознаки. Стали обслуговуючим "персоналом".

Чи це шкільні канікули подіяли, чи ще що?



В кав"ярні запитуєш про десерт. Чемно так запитуєш " Що ви порекомендуєте?". Тобі не кажуть "сьогодні шарлотка дуже добра", а втомлено буркочуть "все смачне".

Магазинчик сувенірів у празькому аеропорту. Витягаю залишки крон і прошу продавщицю порекомендувати щось на цю суму. У відповідь звучить безсмертне радянське :"все на вітрині".

Чеські колеги котрий день годують нас кислим, пересмаженим, але національним. Програма складена таким чином, що втекти на "каву/чай з тістечком" можна тільки теоретично, десь перед північчю. Мило натякаємо на десерт замість супу. Два дні натякаємо. Врешті я не витримую : "Чи можна замовити десерт????" Відповідь: "Навіщо? Поправитесь, в літак не влізете."

А коли літній офіціант на прохання принести зеленого чаю, (як я посміла замовити не пиво??! ) оголошує "зараз розфарбую", я відчуваю, що сита європейскістю цієї країни по зав"язку. Що зараз почну кусатись, матюкатись і жбурлятись посудом ! Що негайно хочу в своє місто, в свою країну, де купа недоліків, але де мені вже тисячу років не відповідали "все на вітрині".

А про позитив напишу завтра.

• 
• 
•