sekleta, 55 - 3 июня 2009 22:29

Яблуневі хроніки - 6 . Нас обманули !
Як ви пам"ятаєте, планова економіка не викликала в нашому садку особливого ентузіазму. Згадка про сумну долю операцій Східного відділу англійської розвідки вгамувала ентузіазм до малювання планів і схем посадки. Наше рішення було простим і генальним: садити на місці старих дерев. Мороки - мінімум, а первісний вигляд садка як пам"ятки садового мистецтва часів соцреалізму збережеться.
Обов"язки поділили таким чином: Ганка - позначає місце, я - приношу яблуню і обрізаю верх, брат - копає ями, носить воду і поливає. І почалось!

Робота кипіла. Садок поступово заповнювався новими деревами. Пташки співали. Сонце пекло нещадно.

На шостій яблуні ми зробили перерву, і послали Ганку перерахувати залишок. Дві яблуні пішли до дядька Андрея. Отже, мало залишитись 17. Ганка повернулась через 10 хвилин і видала - "22".

- Що "22" ?- ми ще не второпали.
- 22 деревця залишилось, - пояснила математично здібна Ганка.

Ми додали , відняли, і.....

- Обманули !

Рома, провокатор, з доброї душі виклав нам все, що залишалось.

- А що, - дивувалась потім Люда, - що ж їх там садити? - Раз-два - і все.
- Людо, ми не в город садили, а в 50 років неорану траву! Спробуй там яму викопати, якщо ти роками під комп"ютером сидиш.

Тінь благодійності спустилась на наше село. Було ясно, що 30 ям в нашому садку за один день - це занадто. А саджанці з листочками два дні тримати без землі, та ще в травні місяці - це теж занадто.
Ганка побігла кликати бабусю на допомогу.

- Бабушка, бабушка,- загукала вона, - нас обманули.
Мама, звичайно, перелякалась і одразу ж надумала собі хто зна що.
- Як обманули? Хто?
- Дядько Рома. Він нам дав не 25 саджанців, а 30.

Погода була гарна, сонце - яскраве, пташки - співучі, вода - холодна. Ми здались на тринадцятому дереві.

Мама вимагала посадити ще одне. Для певності. А брат запевняв, що черешень було не дві, а три. Невже ми одну загубили у власному садку? Чи посадили замість яблуні?

Зате тітка Ніна, баба Ніна, дядько Андрей і його дружина Ніна ( а у нас так, якщо не Ніна, то не з нашого села) тішились весь вечір. Їм усім впали з неба саджанці яблунь і паростки агрусу.

Правда, дехто питав, який же це сорт?Тоді я починала розповідати, що у мене є подруга Люда, а в неї - чоловік Рома, а в них - були квартирантки з Молдови, які торгували.....

На диво, все це неподобство, незважаючи на жаркий день і пізню пору для садіння, прийнялось і благополучно росте. Все, крім таємничої троянди "Секрет". До речі, це єдина рослина, сорт якої нам відомий достеменно.

А всі інші - що ми садили в нашу прадавню землю? Ніхто не відає.

Іноді мені спадає на думку, а що, як всі ці яблуні одного сорту? Осіннього? Наприклад, Слава переможцям? Що ж ми всі робитимемо з такою кількістю Слави?

• 
• 
•