Оля, 43 - 5 августа 2009 09:35

Щастя - єдине мірило і критерій. Ради нього люди воюють, страждають. Його шукають у мандрах, у подвигах. Заради нього запускають ракети, будують машини, клопочуться за квартиру. Ради нього ми прагнемо кудись у неоглядну далину, в майбуття. А може, все це фікція, химера? Воно не десь, а тут, поруч з нами. Оця дивовижна, неповторна мить... Зараз, тепер. Як її зберегти? І, може, дружинник Київської Русі чи Спартак були щасливіші за нас. І, може, дівчина-полтавчанка, яка чекала козака з походу, була на сто голів вища від нас у своєму чеканні, стражданні і щасті. Вона жила повнішим, глибшим життям, ніж ми. Ми занадто багато хочемо. І не досягаємо бажаного і відчуваємо себе нещасними. [B]А щастя сидить у куточку, просте, непомітне, і хоче, щоб на нього звернули увагу. Прийдіть, нагніться, візьміть... [/B](с) Олесь Бердник "Зоряний корсар"

p.s. ... Сьогодні - новий день! Я не знаю, що буде завтра, мене не тривожать вчорашні події, минуле. Я свідомо обираю мить, щоб прокинутися для нового дня ...

• 
• 
•