sekleta, 55 - 12 ноября 2009 19:34

Зранку виглянуло сонечко , я слухала Градського і пила чай з приятелькою. "В полях под снегом и дождем мой милый друг, мой бедный друг, тебя укрыл бы я плащем..."

- Я вирішила, що грішна, - розповідала приятелька, - і я вирішила йти до сповіді. Ні, я розуміла, що в моєму віці назвати це перелюбством... коли я самотня і він самотній..але ж ми не в шлюбі. Я подумки наставила на себе пістолет і пішла до церкви.
Вийшов батюшка. Я одразу помітила, він в брудних нарукавних. Звичайно, я нечупара і роздолоба, у мене бардак в квартирі, але брудні нарукавники на батюшці? Я підійшла до нього і кажу:» Грішна, батюшко, хочу сповідатись». А він мені: "Ти канони читала? Готувалась до сповіді?" Я кажу, батюшко, які канони, я в дорозі. Він мені тоді каже, як не читала, причащати не буду. Я кажу, добре, не причащайте. А він - тоді і сповідати не буду, яка сповідь без причастя.
Я стою, сльози на очі набігають, а він вже іншу жінку підкликав. Я кажу, ви не маєте права мене не сповідати. Він, звичайно, пояснив, хто я така, і вже до тієї жінки. А я не знаю, що робити, і тут мене осяяло. Батюшко, кажу, а той розбійник, що на хресті, він теж канони читав?

- І що тобі сказав батюшка?

- Сказав, не заважай працювати, хіба ти на хресті!

• 
• 
•