Iv.Аnna, 32 - 5 апреля 2010 19:33

[FONT=Optima][B]Холодна ніч і стомлена душа...
Одна любов і дві чужі дороги...
Довкола все не варте ні гроша,
Колив очах - лиш відблиски тревоги...
Коли так хочеться кричати, а мовчиш...
Ховаєшся від спогадів в роботі,
Не розумієш, - спиться чи не спиш,
І в голові - думок круговороти...
Так боляче... Бо думалось, що ось
Те справжнє, щире, вірне почуття,
Що все зійшлося, справдилось, збулось...
Та знаву в щастя втрутилось "життя"...
Холодна ніч і стомлена душа...
Одна любов і дві чужі дороги...
От тільки вірити, прошу, не полишай,
То все мине,така вже воля Бога...[/B][/FONT]

Нам не дозволено любити. Небеса
Заплакали в тривожному мовчанні,
І знов моя сполохана душа
Боїться миті, що зовуть прощанням.

Боїться снів, розгублених у днях,
Боїться мрій, розбитих самотою,
Боїться болю. А без нього як,
Коли не можу жити не тобою?

Нам не дозволено. Між нами, як межа,
Твоє вагання і мої тривоги.
Холодна ніч і стомлена душа,
Одна любов. І дві чужі дороги…

• 
• 
•