Вперше за останні 5 місяців приснився мені гарний сон.
Снилося, що навпомацки йду дорогою на Хмільник, йду з заплющеними очима, бо і так все знайоме, і перейшла вже на поворот на Гуту, аж раптом бачу:
Красну гірку (чомусь так мені назвалося), а на тій гірці (хоча в реальності там і близько такого немає, тобто ніякої гірки, а курганів - багато) святкується Великдень і багато-багато дітей, молоді, дорослих. Діти у вишитих сорочечках всі, і співають веснянок, і граються в традиційні ігри українські. І це - не вистава, немає сцени, а просто люди зійшлись, як колись, в перший день Великодня, веснянки водити і радіти!
Так мені цей сон сподобався, що я, знову ж таки, у сні, тричі його сама собі переповідала, і жодного разу не здивувалась, чому це я йшла з заплющеними очима.